Для того, щоб успішно взаємодіяти з учнями у навчальній та виховній роботі, педагог повинен добре засвоїти наступні базові знання:

1. Дитина – це особистість.
2. Поняття «особистість» складається з 5 компонентів:

1. Темперамент – це загальна реактивність біологічної системи, стійки характеристики афектів. Афекті мотивують немовля входити у стосунки з матір’ю  та світом. У процесі афективно заряджених стосунків формується загальна уява про Я та Інших. Характер формується в мить, коли взаємодіють афекти немовля та зворотній відгук матері.
2. Характер можливо спостерігати через поведінку та афективні реакції. На основі афективних реакцій будуються стосунки зі світом і цей досвід інтегрується у ідентичність.
3. Ідентичність – це константні способи мислення, переживання ситуації, ставлення до світу. Ідентичність – це стабільна, глибока та реалістична оцінка себе, здатність до такої самої оцінки стосовно інших.
4. Моральні цінності особистості – це здатність ідентифікуватися з культурою, правилами, цінностями суспільства. Це стійка, але й гнучка ( у здорових людей) характеристика. Здорова особистість ідентифікує себе з певною соціальною групою.
5. Когнітивні функції, інтелект – здатність до аналізу реальності усе більш складними засобами.

3. Нормальній  особистості притаманні

1. Стабільність патернів поведінки і при цьому гнучкість , уміння підлаштовуватися під вимоги оточення.
2. Здатність бути залежною і одночасно залишатися незалежним від іншого.
3. Можливість задовольняти свої потреби, які є гармонійними як для людини, так і для оточуючих.
4. Самоконтроль і одночасно свобода у вираженні почуттів. Важливо не задушувати в собі, не повертати проти себе свої почуття, а вміти сповіщати оточуючих та бути в контакті з собою, розуміти себе.
5. Можливість раціонально функціонувати у повсякденному житті, бути постійним, мати оптимальний рівень життя, достатньо довго перебувати у рутинному функціюванні.

1. 4. Поняття про прив’язаність.

Дитина не здатна вижити без матері. Тому, лише відчуваючи турботу, розуміння, захист та підтримку, дитина здатна до нормального розвитку. У такої дитини формується надійна прив’язаність: дитина відчуває себе захищеною, має високу самооцінку,  має цікавість до оточуючого світу та потребу до його пізнання. Дефіцити у родинних стосунках є основною причиною  формування ненадійної прив’язаності та різних варіантів порушень прив’язаності.  Порушення прив’язаності є основою для таких порушень у характері, як залежності, нездатність до дружби, кохання, створення сімї, схильність до ризикованої поведінки, висока тривога, фобії, агресивність, схильність до психосоматики…

• Чи приречена така дитина бути нещасливою?

Хороша новина: особистість розвивається впродовж усього життя, здатна до компенсації вад. У підлітковому віці актуалізуються потреби попередніх вікових етапів розвитку. Підліток гостро, як немовля, потребує надійної прив’язаності. Тому росте відповідальність дорослих – батьків, вихователів, вчителів, тренерів, керівників гуртків, майстрів виробничого навчання та інших дорослих: чи здатні вони зрозуміти, підтримати підлітка, надати позитивний зворотній зв'язок, бути позитивним прикладом? Наявність навіть  одної дорослої людини, з якої «важкий підліток» зможе встановити надійну прив’язаність, може змінити його долю.

Щоб скачати весь матеріал перейдіть за посиланням