21.09.2018                              






 
                           
           (новини)  
   ПОШУК ПО САЙТУ
 

Меню сайта

Гостьова книга

Категорії розділу

Форум

Вхід

Кількість відвідувачів сайту

Наш фотоальбом


15.01.2018 р.

Урок №1.

Тема предмету. Використання інформаційних технологій в глобальній мережі Internet.

Тема уроку: Комп’ютерні мережі. Види мереж. Топологія. Сервер. Віддалений доступ. Провайдер. Інтернет. Адреси в Інтернеті.

Мета: Сформувати в учнів знання про комп`ютерні мережі та їх топологію, інтернет та адреси в мережі інтернет.

Теоретичні відомості.

Мережа — це сукупність взаємопов'язаних об'єктів, що мають однакове призначення та спільні властивості. До будь-якої мережі може входити різна кількість об'єктів — від двох до великої кількості.

Комп'ютери також можуть бути об'єднані в мережу. Але щоб вони були об'єднані між собою, погрібні додаткові пристрої та спеціальне програмне забезпечення.

Комп’ютерна мережа — сукупність комп'ютерів та інших пристроїв, з'єднаних між собою для обміну даними і спільного використання пристроїв.

Комп'ютери об'єднують між собою для того, щоб: отримати доступ до об'єктів файлової системи комп'ютерів мережі; перемістити дані з одного комп'ютера на інший комп'ютеру мережі; отримати доступ до мережного пристрою, наприклад принтера, з можливістю друкування на ньому власних документів.

Локальна мережа — це комп'ютерна мережа, що об'єднує комп'ютери та інші пристрої, розміщені на порівняно невеликій відстані один від одного.

Глобальна мережа — мережа, що об'єднує комп'ютерні мережі та окремі комп'ютери, розміщені в різних частинах світу.

Сервер — це комп'ютер, що надає послуги або ресурси за відповідними запитами іншим комп'ютерам.

Сервери розрізняють як за розмірами, такі за їх потужністю та іншими властивостями. Звичайний комп'ютер за потреби можна використати як сервер.

Сервер забезпечує зберігання і передавання даних до комп'ютерів локальної мережі або через Інтернет та надає відповідні послуги іншим об'єктам мережі. Комп'ютери, що використовують ресурси сервера, називають клієнтськими, або просто клієнтами. Ресурси мережі — це апаратні, програмні й інформаційні об'єкти мережі.

Клієнт — це комп'ютер у мережі, що використовує ресурси сервера.

Під топологією (компонуванням, конфігурацією, структурою) комп’ютерної мережі звичайно розуміється фізичне розташування комп’ютерів мережі друг щодо друга й спосіб з’єднання їхніми лініями зв’язку. Важливо відзначити, що поняття топології ставиться, насамперед, до локальних мереж, у яких структуру зв’язків можна легко простежити.

Існує три основних топології мережі:

шина - при якій всі комп’ютери паралельно підключаються до однієї лінії зв’язку й інформація від кожного комп’ютера одночасно передається всім іншим комп’ютерам (рис. 1);

зірка - при якій до одного центрального комп’ютера приєднуються інші периферійні комп’ютери, причому кожний з них використовує свою окрему лінію зв’язку (рис. 2);

кільце - при якій кожний комп’ютер передає інформацію завжди тільки одному комп’ютеру, наступному в ланцюжку, а одержує інформацію тільки від попереднього комп’ютера в ланцюжку, і цей ланцюжок замкнутий в «кільце».

Віддалений доступ.

Програми або функції операційних систем, що дозволяють отримати віддалений доступ до комп'ютера через Інтернет або ЛОМ і здійснювати управління та адміністрування віддаленого комп'ютера в реальному часі. Програми віддаленого адміністрування надають майже повний контроль над віддаленим комп'ютером: вони дають можливість дистанційно керувати робочим столом комп'ютера, можливість копіювання або видалення файлів, запуску додатків і т. д. Існує безліч реалізацій програм віддаленого адміністрування.

Провайдер - це  організація, яка надає послуги доступу та передачі (інформації) певними інформаційними каналами.

До числа послуг, які надають провайдери можуть входити:

  • доступ до інтернету по комутованим лініям надійного зв'язку
  • надання дискового простору для зберігання та забезпечення роботи сайтів (хостинг);
  • підтримка сервісів електронних поштових скриньок чи віртуального поштового сервера;
  • розташування обладнання клієнтів на власних технічних потужностях та лініях зв'язку (колокація);
  • оренда відокремлених та віртуальних серверів, резервування даних тощо.

Інтернет - це комп’ютерна мережа що складається з комп’ютерів та інших пристроїв, які розкидані по цілому світу. Щоб ці пристрої могли спілкуватися між собою кожен з них отримує унікальну мережеву назву — IP-адресу (Internet Protocol address). У увесь обмін інформацією відбувається між IP-адресами відправника та отримувача.

TCP (Transmission Control Protocol — протокол керування передаванням) відповідає за організацію сеансу зв'язку між двома комп'ютерами в мережі, a IP (Internet Protocol — міжмережний протокол) — за маршрутизацію, тобто за те, щоб пакет було доставлено за певною адресою.

Саме IP-пакет містить адреси комп'ютера-одержувача та комп'ютера-відправника. Цю інформацію використовують інші протоколи, які «прокладають» мережні маршрути для доставляння даних.

Щоб підключений до Інтернету комп'ютер міг за допомогою протоколу IP надсилати й одержувати дані, у нього має бути унікальна IP-адреса.

IP-адреса — це адреса, що ідентифікує комп'ютер в Інтернеті.

Залежно від особливостей підключення до мережі IP-адреса може бути статичною (незмінною) чи динамічною (змінною). Формат IP-адреси (згідно з версією IPv4, яка діє сьогодні) має такий вигляд: ххх.ххх.ххх.ххх, де ххх — число від 0 до 255 (наприклад, 66.0.9.255). Це дає змогу використовувати понад 4 мільярди унікальних адрес.

Однак високі темпи розвитку Інтернету вже найближчим часом можуть призвести до нестачі адрес, надаваних протоколом IPv4. Для уникнення цього вже розроблено нову версію протоколу IP — IPv6, що дає змогу використовувати близько 3,4 х 1038 адрес.

Кожен сайт в Інтернеті розміщено на комп'ютері-сервері, якому присвоєно унікальну IP-адресу. Щоб звернутися до цього сервера, можна в поле адреси браузера ввести відповідну послідовність чисел. Однак адресу в такому вигляді запам'ятати доволі важко, тому було розроблено зручнішу для людей систему доменних імен (Domen Name System, DNS). У ній ім'я сервера записується як послідовність слів, розділених крапками, наприклад: university.kiev.ua, www.google.com.

Доменне ім'я — це послідовність розділених крапками слів, яка зіставляється з певною ІР-адресою.

В останній частині імені, яку називають доменом першого (верхнього) рівня, зазначено тип установи, якій належить веб-адреса:

com — комерційна організація,

edu — освітня,

org — некомерційна,

biz — бізнес-організація тощо.

Крім того, для кожної країни призначено ідентифікатор домену верхнього рівня з двох літер. Наприклад, для України це ua, для Росії — ru, для Великої Британії — uk.

Ліворуч від домену першого рівня зазначено домени нижчих рівнів (їх також називають піддоменами), що послідовно уточнюють розміщення сервера, наприклад: math.university.edu.ua.

Проте ні IP-адреси, ні доменного імені сервера недостатньо для того, щоб дістати з нього конкретний документ. Для одержання доступу до файлу потрібно задати ще й протокол, за допомогою якого буде здійснено доступ, а також шлях до цього файлу та його ім'я. Усі ці елементи містяться в URL (Universal Resource Locator — універсальний локатор ресурсу), який ще називають URL-адресою ресурсу чи просто адресою.

Завдання:

1. Дайте визначення комп`ютерної мережі.

2. Намалюйте відомe вам топологію комп`ютерних мереж.

3. Назвіть провайдерів у місті Татарбунари.

4. Порядок підключення мережі інтернет до власного ПК.

 

16.01.2018 р.

Урок №2.

Тема предмету: Використання інформаційних технологій в глобальній мережі Internet.

Тема уроку: Пошук інформації в Інтернеті. Основні послуги. Збереження інформації з Інтернету.

Перш ніж ознайомити зі способами пошуку інформації в Інтернеті, необхідно розібратися з такими поняттями, як пошукові покажчики, ключові слова, пошуковий запит, результати пошуку.

Робота пошукових покажчиків відбувається в такий спосіб: Пошукові роботи («хробаки», «гусениці», «краулери») — спеціальні програми цілодобово переглядають простір Мережі й копіюють усі знайдені сторінки, переходять за гіперпосиланнями, знаходять нові документи, копіюють їх тощо. З таких сторінок складається спеціальна база даних, іменована покажчиком. Завдяки цим індексним файлам запит клієнта може бути оброблений практично миттєво. Кожна пошукова система проводить індексацію за своїми алгоритмами, які є комерційною таємницею.

Принцип роботи пошукових покажчиків заснований на ключових словах. Ключові слова (Keywords), або пошуковий запит, — це слова, фрази або набір символів, що відображають основну думку, які користувач Інтернету вводить у спеціальне поле (рядок) пошуку з метою одержання інформації, що його цікавить. Запит обробляється пошуковою машиною, що знаходить у своїх базах дані адреси Web-ресурсів, у яких присутні ключові слова і клієнтові видаються результати пошуку.

Результати пошуку (search engine result pege) — це Web-сторінка, видавана пошуковою системою як відповідь на запит користувача. Вона містить набір посилань на сторінки Інтернету, що відповідають, на думку алгоритму пошукової машини, заданому запиту (релевантні йому). Така Web-сторінка називається щерезультуючою.

Перед видачею результатів відбувається ранжирування результатів пошуку — система визначає цінність кожного зі знайдених ресурсів і сортує їх так, щоб найцінніші розташовувалися на початку списку. Для цього кожному ресурсу дається оцінка. Найціннішими вважаються сторінки, на яких ключові слова зустрічаються в заголовку сторінки, неодноразово повторюються в тексті тощо. Як правило, при грамотно складеному запиті необхідну інформацію можна одержати, ознайомившись із декількома Web-сторінками, що займають перші позиції у видачі пошукової системи.

Пошукові машини використовують кілька способів пошуку інформації.

Простий пошук

Це пошук за одним або кількома ключовими словами. Причому більш релевантним, безумовно, буде пошук за кількома словами, пов'язаними з шуканою темою. Наприклад, за запитом «казка» буде видано величезне число різноманітних посилань. Додавання одного або двох ключових слів (наприклад, «українська народна казка») значно звузить область пошуку. При формуванні запиту кількість слів у групі не обмежується. При простому пошуку можливе використання засобів контекстного пошуку. Якщо ключові слова взяти в лапки, то пошукова система знайде документи, у яких дана фраза присутня дослівно. Так можна знайти цитату з художнього твору, наукової праці тощо.

Розширений пошук

Для спрощення завдання формування складних запитів використовують спеціальні форми, за допомогою яких виконується розширений пошук. Для більш швидкого й успішного пошуку в пошукових системах разом із ключовими словами використовуються різні логічні оператори. Завдяки цьому можна сконструювати запит так, що будуть знайдені не тільки сайти на тему, яка вас цікавить, а й конкретні сторінки й навіть окремі документи. Правила складання складних запитів в одній пошуковій системі можуть відрізнятися від таких в іншій, але в кожному разі будуть використовуватися такі основні логічні оператори й синтаксичні вирази.

Завдання:

Знайти в мережі інтернет історію, традиції та народні примети водохреща. Знайдену інформацію зберегти у текстовому документі Word.

В училищі працює психолог

Оцініть наш сайт
Всего ответов: 62

Де на вашу думку краще навчатися?
Всего ответов: 67

Хто на сайті

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Відлік часу

***** ******************************** *****
Все для вчителя
Татарбунари в мережі інтернет
Все для учня





Острів знань







Copyright MyCorp © 2018

Безкоштовний хостинг uCoz