Сценарій виховного заходу «Осіння елегія» Класний керівник Нікітіна Л.В.
| 03.02.2011, 23:29 | |
| Мета: Провести паралель між природою і станом людської душі; виховувати любов до природи, рідної землі, до народних звичаїв і традицій; показати красу осені і те, як письменники, художники, композитори відображають її в своїй творчості. Обладнання: Зал, прикрашений осінніми квітами, листям, гілочками калини, шипшини, малюнками. (Звучить ніжна мелодія) Вчитель: Кожна пора року прекрасна по своєму. Зима (показує малюнки зими). Земля вкрита білим пухнастим снігом; сніжинки на рукавичках; інші на гілочках дерев і кущів; замерзлі річки, дітвора на ковзанках; морозець, мороз, віхола, короткий день і довга ніч, сіре небо, сонце «крізь зуби»; свята, святки. Та як би зима не лютувала, приходить і їй кінець. Сонце стає все тепліше і ласкавіше, дні стають довшими, струмочки біжать по вулицям,бруньки на деревах;перша травичка;проліски. Прийшла весна (малюнки) тепла. З`являються перші зелені листочки на деревах;квітують садки,прилітають пташки з вирію і заклопотано будують гніздечка і готуються виводити пташенят. Приходить літо. Жарко, море, пісок, відпустка, великі канікули, зустрічі з друзями. Чудово! Осінь… Золота пора… Скільки таємничого, сумного несе вона з собою! Перед тим, як природа прийде в свій зимовий чорно-білий стан, вона одягає дерева в таке різнобарв’я. Ліс палає золотими, багряними, червоними кольорами. Недарма про цю пору року так багато написано віршів, пісень, оповідань і, мабуть, немає такого художника, який би не оспівав на полотні осінь. Кожна пора року знаходить свій відбиток у душі людини, і кожний сприймає її по-своєму. Так у Пушкіна, згадаймо Болдинську осінь, ця пора завжди викликала прилив творчих сил. Це була його найулюбленіша пора. А в декого навпаки. А як ви сприймаєте осінь? (відповіді учнів). Учень: Нарядилась осінь В дороге намисто, Золоте волосся Розплела над містом. Кольорові фарби Вийняла з кишені І малює осінь Жовтім по зеленім. Учениця: Здогадатись можна В парку по деревах: Є червона фарба В неї і рожева... Ще й відтінків різних Безліч осінь має, А стрункі ялини Боком обминає... Їй не шкода фарби Й часу ні хвилини - Колються нікчемні Сосни та ялини. Учень: Ти скажи нам, сонечко, Чом тепер не грієш, А на жовтім листячку Золотом яснієш? Посміхнулось сонечко: - Що на це сказати?! Попросило літечко ОСІНЬ привітати! Пісня про осінь Вчитель: Вересень, жовтень, листопад – чудові місяці осені. А що вони з собою несуть? Ведучий: Назва першого місяця осені пов’язана з вересом – рослиною, вельми поширеною на всьому Поліссі, яка квіткує з серпня і до кінця жовтня. Верес, як і липові гаї, є вельми цінним медоносом. Сучасна назва вересня в нашому календарі закріпилася відносно недавно – на початках нинішнього століття. До цього в кожному регіоні були свої назви – ревун, зарев... Ці назви походять од жовтого кольору (саме о цій порі починає жовтіти листя). Із середини вересня починають масово відлітати у вирій птахи. Своєрідно святкували у давнину Здвиження, котре припадає на 28 вересня. В цей день люди не ходили в ліс, бо начебто „о цій порі збираються в гурти вужі, гадюки, ящірки та інше гаддя”. На своїх збіговиськах вони радяться, як і де перезимувати. Легенда застерігає: якщо в цей час натрапити на таке кубло, то змії можуть покусати. Власне після Здвиження плазуни лаштуються на зимову сплячку, отже, зустріти в лісі вужа, практично неможливо... Після Семена вже дозволялося йти у свати, проте справляти весілля починали через місяць – від Покрови. Цей період у народі називали „весільним переджнив’ям”. Ведуча: Непомітно, але впевнено увійшла в свої права осінь, котру ознаменував один з найпошанівніших у слов’ян місяців - жовтень. Українська назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких пояснень. Довколишні гаї зодяглися в найпривабливіший - жовтогарячий колір. Місяценазва "жовтень", як стверджують давні джерела, була відома ще за Київської Русі. А найточнішою можна вважати народну назву жовтня - "весільник". Починаючи з Покрови, тобто 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. Це був період, коли в селах масово шлюбували дітей. У народі так і казали: "Жовтень на весілля багатий". Другий місяць осені чекали з особливим нетерпінням. Насамперед це стосувалося тих, хто засватався у вересні. Чим зумовлене таке табу на весілля - лишень по Покрови? Насамперед це пов’язано з господарською діяльністю. Згадаймо прислів’я та приказки весняно-літнього періоду - переважна їх більшість пов’язана з турботою про врожай.... Найхарактерніше прислів’я цього періоду - "У маю розумний жениться, а дурна заміж іде, а в жовтні розумна заміж іде, а дурний жениться". Відтак, починаючи з ранньої весни і закінчуючи осінню, хлібороб завжди пам’ятав, що один трудовий день рік годує. Де вже там було думати про весілля. Нива чекала цілоденної людської уваги і праці. Жовтень - місяць початку вечорниць і масових весіль. Лише після закінчення жнив селянин міг вже дозволити собі розслабитися і перепочити. Такою найблагороднішою порою вважався жовтень - місяць початку вечорниць і масових весіль. Зерно зібрано, а ниву засіяно озиминою...... У жовтні збиралися на вечорниці та досвітки. Початок вечорниць ознаменувався масовими гуляннями і обрядовим дійством. Але в жовтні вечорниці ще не оформлювалися в постійні зібрання. Вони починали активно діяти лише в листопаді - місяці, коли остаточно завершували всі польові роботи. Ведучий: Листопад замикає ворота осені... Під цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишним, природа поволі налаштовується на зимовий спочинок. На Україні листопад називали ще – напівзимник, ворота зими, грудкотрус, листопадень, падолист… З початком листопада для хліборобів наставала пора відносного відпочинку. Зібрано врожай, зроблено припаси для тварин, спочивала примерзла нива, а отже, можна зібратися в гурт, повеселитися, поспівати. Під цю пору вже справляли весілля, юнаки й дівчата сходилися на вечорниці та досвідки, влаштовуючи всіляки забави. Вчитель: А чи знаєте ви, які ще свята святкують восени? (Діти називають свята). Учениця (на фоні ліричної мелодії) читає вірш: Останній птах у вирій летить, Остання квітка в`яне, Листками вітер шелестить, Немов говорить: цить, ах цить! Тепер спокій настане. Що процвітало навесні, Горячим літом спіло, Шукало прожитку собі, Та восени у боротьбі Із смертю змарніло. З краси й приман обдертий цвіт Конає на болоні… Такий- то вже цей Божий світ! На все, що лише дійде до літ, Смерть покладе в долоні: Вчитель: Прослухавши цей вірш, ви відчули тугу, смуток, жаль за молодістю, відчуття неминучості. Для цього поета осінь – це передвісник смерті зими. Ведучий : Ліричні струни нашого літературно-мистецького вечора налаштовані на елегійний лад. Ведуча: Легка зажура і печаль, і світлий сум, і осінь. Пісня «Что такое осень?» Учень: Ще тепле сонце прагне всіх зігріти, Ще тут не вмерли спогади про літо, Ще гай займався в іскорках вогню, А вітер шепче вроду сполемо Учениця: Марнували літечко, марнували. А тепер осінні вже карнавали. Душа задивиться в туман і Марить образами літа… Ведучий: Осінь-золота і прекрасна , глибока і гарна, багата і багряна, красива, сумна, суха і дощова, рання і пізня, тиха і щедра, золотава і сонячна, похмура, сіра, темна, бідна… Ведуча: Осінь-ясна і блакитна, мила, пушкінська, жовтокоса, жовтогаряча і золотиста, мінлива і мрійна, поетична, приємна, прохолодна і спокійна, сувора, чудова, врожайна… Ведучий : Скільки епітетів, скільки образів осені змальовано у світовій поезії. Це улюблена пора багатьох живописців, композиторів, акторів, творчих людей. Ведуча: Чому? Мабуть, тому що щемливе почуття осені живе в душі кожної людини, і щороку разом із природою кожен переживає його, переживає свій листопад. Ведучий : Мабуть, тому що осінь – це підсумок, це невблаганний вечір, це схил людського життя, прощання. Ведуча: А можливо тому, що осінь – це буяння золотаво-багряної краси, прекрасної, але такої скороминучої і тлінної. Ведучий : А можливо тому, що осінь – це холод, що пронизує не тільки тіло, але й душу, це самотність. Учениця: (читає під музичний супровід) Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині, По садах пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом Синьоока осінь їде навмання В`яне все навколо, де пройдут копита, Золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні розкида кругом, Скрізь якась покора в тишині розлита, І берізка гола мерзне за вікном. Ведучий: А тому так хочеться тепла,тепла людських сердець, щирості і задушевності. Танець «Парасолька» Ведуча: Самі на себе дивляться ліси, Розгублені од власної краси. Немов пройшов незримий Левітан – То там торкнув їх пензликом, то там. (розповідь про художників) Ведучий : Осінній вітер одгуляв, затих. Стоїть берізонька, як в іскрах золотих. Ведуча : Вечірній сон закоханого літа У руки, магнетичні уночі Вродлива жінка, ласкою пригріта, Лежить у літа осінь на плечі. Вчитель: А зараз ми проведемо конкурс на кращий осінній букет. (Звучить лірична мелодія, учні складають букети, потім дають їм назву і пояснюють чому саме так назвали) Ведучий : Студентська осінь… У когось – перша, у когось – майже випускна. Як іскра ще в тобі горить І згаснути не встигла – Гори! Життя – єдина мить Для смерті ж - вічність ціла. Загине все без вороття: Що візьме час, що люди, Погасне в серці багаття, І захолонуть груди. І схочеш ти вернуть собі, Як Фауст, дні минулі… Та знай: над нас – боги скупі, Над нас – глухі й не чулі… Ведуча : Але осінь - це не лише сум, це і час веселого різнобарв`я в природі, час весіль… Ведучий : Осінь – пора дивної краси,але також і пора сумного прощання з птахами, що відлітають у вирій. (Звучить повільна музика). Учениця: Ще трохи днів тепла і просвітління, Ласкавого осіннього тепла! І прогримить зими сумне веління Спаливши в літо відступити до тепла, І закружляє сніз у білих хмарах, І долина сховається у сніг, Пташині обезмодніють базари І строгістю повіє від доріг. Ведучий: А зараз учням пропонуємо прочитати їх улюблені вірші про осінь. (Учні читають вірші) Ведуча: Стихають останні акорди музики, змовкають прощальні слова віршів…І, сповнені вражень, учні несуть у життя поезію, романтику і вогонь творчості, бо це – вічне серед суєтного. Бо це – в душі кожної людини… | |
|
| |
| Переглядів: 3445 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |