Татарбунари – місто районного значення в Одеській області України. Адміністративний центр Татарбунарського району. Розміщене на правому березі річки Кагильник, біля впадання її в озеро Сасик. Назва Татарбунари (в ряді джерел – Татар-Бунар) – тюркського походження і значить «татарська криниця» чи джерело. В 1978 році Татарбунари набули статус міста.
Теперішню назву Татарбунари отримали в XVI столітті, коли кримські татари захопили це поселення, перетворивши його в складове місце завойованої в набігах здобичі. Татарбунари неодноразово підвергалися розоренням. Біля міста закінчується нижній Трояновий вал і збереглися залишки невеликого старовинного земляного укріплення.
Відомості про перебування людини на території Татарбунар і його околиць відносяться до незапам’ятних часів. Археологи знайшли тут залишки поселення і курганні захоронення епохи бронзи (ІІ – початок І тисячоліття до н.е.), скіфські поселення (V- IVст.до н.е.) і поселення перших століть нашої ери зі змішаним населенням. Серед якого були славяни черняхівської культури (V – VIст.)
Вчені свідчать, що на території Татарбунар знаходився головний стан половецьких ханів. Існує версія, що річка Каяла із «Слова о полку Ігоревім» - це Когильник, на берегах якої стоїть місто Татарбунари. Колись Когильник була судноплавною річкою. По ній сплавляли зерно для продажу в Європу і Азію.
Турецький мандрівник Евлія Челебі,що побував в Татарбунарах в середині XVII ст. писав, що ще на початку XVI ст. правитель Очаківського ейалета (велике адміністративне розподілення Османської імперії) Кенан-паша побудував тут фортецю для захисту караванних шляхів від татар. Це було невелика з чотирма вежами прямокутна будівля з периметром в тисячу кроків, де знаходились приміщення для 150 воїнів, мечеть і склад пшениці.
Під час російсько-турецької війни, що вибухнула в 1768 році, 22 вересня 1770 року, місто-фортеця Татар-Бунар була захоплена російськими військами полковника Федора Денисова. Але через 4 роки після підписання в 1774 році Кучук-Кайнарджийського миру, місто було повернуто кримському хану.
В 1812 році ,згідно Бухарестському тракту в результаті компанії 1806-1812 років, місто Татарбунари в складі Бесарабії приєднане до Росії. По указу царя фортеця в Ізмаїлі і Татарбунари підірвані в стратегічних цілях.
В 1812 році в Татарбунарах нараховувалося 76 дворів і проживало 544 людини. В документах того періоду Татарбунари згадуються як державне поселення з казенними землями навкруги.
За даними 1827 року, за Татарбунарами нараховувалося 8579 десятин землі, з них 5930 десятин пахотної та сінокосів.